Це означало кінець двомісячній апатії та розумового застою. Свіжі ідеї вже роїлися працьовитими бджолами та несли нектар фактів і пилок міркувань у грандіозні вулики наукових концепцій. Спростування другого постулату неминуче вело до перетворення теорії висхідного розвитку на теорію розвитку циклічного, що, у свою чергу…
«Вдало я опинився в Брокенгарці, – подумав Кручек, прямуючи до Палати міри та ваги. – На Вальпургіналії збирається сила-силенна некорінних інферналів. І я зможу знайти незаперечні підтвердження своєї теорії…»
* * *
Ознайомившись із паперами реттійців, змінний розпорядник Палати одразу ж провів їх до зали Піднесених Вимірів. Здобувачі на звання мага-еталона вже чекали. Білявий молодикчаклун, гладкий волхвачендарій, схожий на дикого шкарбуна з вусами-іклами; сором’язливо посміхався коротуннекромант у квітчастій робі; розмовляли про щось лайливий маг, жовчний і сухий, зі статечним душком-малефиком…
На довгому столі в зразковому порядку були виставлені прилади. Руновані пробірки для проб крові. Шеренга небитких колб Стефануса з укладеними всередині лярвамидегустаторами. Ауропробник на триногому штативі, з обертовим барабаном змінних реторт. І, немов полководець над військами, вишикуваними на плацу, – дилигентивний манометр.
Підрахувати загальну манафактуру кожного зі здобувачів міг би будь-який дипломований маг. Однак при розрахунках еталона була потрібна неймовірна точність, і манометр був незамінний.
Корпусом приладу служив череп морського змія, надійно захищаючи тонку «начинку» від випадкових зовнішніх впливів. Крім того, череп із гілчастим гребенем та кістковим «нашийником» відповідав за функцію повідомлення результатів.
Усередині цього разючого вмістилища жила колонія ефірних інсектоїдів, загорнутих у «серпанок стабільності». Тільки-но до очниць манометра доторкалася людина або інша істота, що володіє запасом мани, інсектоїди враз відгукувалися. Чим сильніший чарівник прикладав долоні до двох із шести очниць, тим сильніше збуджувалася колонія. Від серпанкового кокона, який утримував колонію, до внутрішніх стінок черепа тяглися еластичні джгутики й передавали вібрації. Перетворювальні ланцюжки рун давали хід інвокаційним мембранам, і кістяна «голова» уголос повідомляла рівень мани випробуваного з точністю до восьмого знака після коми.
Приблизно так Кручек пояснив дію манометра цікавому скарбівничому. Ряд нюансів, стомливих для тих, хто непосвячений у Високу Науку, він опустив. Із вдячністю вислухавши пояснення, Август Пумпернікель почав прискіпливо вивчати акуратні стоси розкреслених бланків і незаповнених таблиць.
Із цим належало працювати саме йому.
– З методикою попереднього обчислення даних ви знайомі?
– До дрібниць, – кивнув Пумпернікель.
– Чи не потрібна вам допомога переписувача? – поцікавився магмедикус.
До його обов’язків належало взяття проб крові в здобувачів та швидке загоєння порізів.
– Дякую вам, я сам. У своїх записах мені легше буде розібратися.
– Тоді починаємо, добродії.
Перший здобувач, білявий молодик, підійшов до манометра й поклав тремтячі долоні на очниці. Усередині приладу почався рух.
– Нуль цілих і шістдесят два мільйони двісті тридцять чотири тисячі триста сімдесят сім мільярдних декасингеля за шкалою Кірхмайєра, – доповів череп.
Чаклун засмучено зітхнув.
Утім, шанси в нього ще не вичерпалися.
CAPUT IV
де Август Пумпернікель із жахом розуміє, яка заварюється каша довкола нього; маги й скарбівничий збираються в «Замурзаному Фріці», де стають свідками запеклої дуелі, і нарешті розкривається лиховісна таємниця XIII Вальпургіналій
– О! А це у вас що?
– Інтегральна формула розрахунку динаміки нагромадження мани. З урахуванням поправних коефіцієнтів.
Кручек сьорбнув ковток пива й скосив очі на скарбівничого. Захопившись обчисленнями, Пумпернікель забув про свій кухоль, – він з головою зануривсь у вивчення врученого йому пергаменту.
Раптом парубійко зайшовся реготом.
– Вам моя методика здається смішною? – образився доцент.
– Та ні ж! Я не розуміюся на магії, але з математичної точки зору ваша методика чудова! Вона дає змогу домогтися значно більшої точності, ніж стара. У вашій особі помер великий арифмет!
– Дякую, – сухо озвався Кручек. – Зате, кажуть, народився непоганий теоретик Високої Науки. Але що ж тоді викликало у вас напад веселощів, пане?
– Формула! Подивіться самі! Дуже потішно вийшло. Ні, там усе правильно! Просто смішно…
Приватдемонолог у свою чергу схилився над пергаментом, уважно вивчив власну формулу – й раптом голосно до непристойності хрокнув.
– Ваша правда, пане! Ви абсолютно праві. А якщо провести зворотне перетворення… Ха-ха-ха!
Двоє чоловіків реготали до сліз. Пумпернікель навіть пиво розілляв – на щастя, не на пергамент.
– Дурниця, – махнув рукою Кручек, утираючи сльози. – Ще замовимо.
– Ви помітили, що в них пиво одного виду за різною ціною?
– Справді? Десь отут я бачив аспідну дошку…
Так і є, на дошці, біля входу в аустерію, крейдою було написане:
ПИВО:
«Бургбір» (світл.), 1,0 – 1,5 пфеньги за пінту.
«Бургбір» (світл.), 1,5 – 2 пфеньги за пінту.
«Бургбір» (світл.), 2,2 – 3 пфеньги за пінту.
«Кров Нижньої Мами» (темн.), 1,3 – 2 пфеньги за пінту.
«Кров Нижньої Мами» (темн.), 2,4 – 3,5 пфеньги за пінту.
«Кров Нижньої Мами» (темн.), 3,0 – 4,5 пфеньги за пінту.
«Оксамитова смола» (портер), 3,8 – 1 гривнінг за пінту.
– Агов, люб’язний, – скарбівничий ляснув пальцями, підкликаючи кельнера.
– Слухаю, добродії!
Кельнер вихопився, мов джин із розкоркованої пляшки. Поверх зеленого фартуха в нього красувалася бляха із цифрами: 1,8.
– А скажино, люб’язний… У чому, приміром, різниця між «Кров’ю Нижньої Мами» за три з половиною пфеньги та за чотири з половиною?
– Охоче поясню! Перше пиво зварено в броварні Якоба Штеєра, і в ньому два й чотири десятих еталона. Друге – із броварні Клауса Хольне. У ньому 3 еталони.
– Вони відрізняються на смак?
– Смію вас запевнити, відрізняються.
Пореттійскому кельнер говорив без акценту. У свій час курфюршество входило до складу Бреннської імперії, заснованої Піпином Садженим, зі столицею в Реттії. Та хоча Брокенгарц давно одержав статус окремої держави, реттійскою тут володіла більшість мешканців.
– Різницю в нуль два еталона відчує лише досвідчений дегустатор. Але різницю в нуль шість відчує кожний, хто хоча би раз куштував гарне пиво. Існує допуск в нуль один еталона, і ніяк не більше!
– Ага! – очі Пумпернікелеві спалахнули. – А чи не трапляється помилок при визначенні еталонності напою? Або, гірше того, підробок сертифікатів?
– Що ви, добродії?! – здивувався кельнер. – Хіба так можна?! Будьяка броварня дбає про свою репутацію! У Брокенгарці з цим суворо. А за підробку сертифіката можна головою накласти! Це найтяжчий державний злочин! Руйнування засад!..
– Дякуємо за пояснення, люб’язний. Яке пиво ми перед цим замовляли?
– «Кров Нижньої Мами», два й чотири еталона.
– Тоді принесіть нам ще по келихові тієї ж «Крові…», але вже триеталонної. Для порівняння.
– Прекрасний вибір! Айн момент. Добродії бажають чогось до пива? Кнедликів? Капусняку? Сосисок? Солоних плетенців?
– Двійко крендельків, – замовив скарбівничий, не бажаючи псувати апетиту перед вечерею.
Триеталонна «Кров» і справді була помітно краща. Колір, насиченість, оксамитовість; легка, ледь відчутна гіркуватість, тонкі відтінки післясмаку…
– Чудово, – губи парубка все ще щасливо усміхалися. – Як усе продумано! Не те, що в нас. Виставив корчмар кислятину – можеш хіба що в пику вихлюпнути. А тут раз – і прикрили заклад. Або ласкаво просимо – на плаху!
Куди більше задоволення, ніж від доброго пива, він одержував від самого факту існування правильної системи, де все розраховано, обміряно й зважено. А вже те, що й сам він нині причетний до такої корисної справи, доводило Пумпернікеля до екстазу.
«Захисна реакція, – подумав доцент. – Сам же розповідав про кошмарний сон, от і радіє…»
– Велике місто!
Захоплені просторікування супутника доволі набридли Кручекові. Та й ідея відправляти корчмарів на плаху за кисле пиво не здавалася привабливою. Так у Реттії жодного корчмаря не залишиться! А от у пику хлюпнути – це правильно. Це по-нашому.
І потіха, і корчмар живенький.
– Ви ознайомилися з методикою остаточних розрахунків?
– Готовий розпочати хоч зараз!
– Не варто квапитися. Пропоную оглянути місто й повечеряти. Увечері ми з майстром Фортунатом домовилися про зустріч. Якщо бажаєте, можете приєднатися.
Кручек щиро сподівався, що скарбівничий відмовиться.
– Слово честі, мені незручно. Ви – друзі, колеги… Я буду зайвим. Мабуть, піду відпочину в готелі.
– Не смію наполягати, – полегшено зітхнув приват-демонолог.
– Кельнере! Рахунок, будь ласка.
– Ось вам решта, добродії.
– Залиште собі!
– Дякую вам, але це зовсім неможливо.
– Чому?!
– Моя кваліфікація – один і вісім еталона, – зітхнув кельнер. – Я не маю права брати чайових понад дев’ять відсотків від загального рахунку. Візьміть решту, не занапащуйте мене!
* * *
– Ви звернули увагу, як система еталонної сертифікації сприяє підвищенню суспільної моралі? – солов’єм заливався Пумпернікель, перетинаючи площу. – В нас би взяв, скільки дають, і оком не змигнув би! Хазяїн не бачить; а ми – приїжджі, тутешніх порядків не знаємо. Та ні ж! Винятково чесні люди! І це ще раз підтверджує…
– Ви б ліпше дивилися навколо себе, пане. А то й поїдете, так нічого не побачивши…
– У якому сенсі?! – обурився збитий з пантелику парубок.
– У прямому. От, приміром, будівля ратуші. Оцінили?
Пумпернікель уповільнив крок і задер голову догори.
Ратуша нависала над площею величним кораблем-трищогловиком. Гострі шпилі простромлювали небесну синяву, силкуючись досягти Вищих Емпіреїв. Райдужною лускою дракона, що розкинув крила, переливалася в променях надвечір’я глазурована черепиця даху. Стрілчасті вікна фасаду підкреслювали стремління до височини. На фронтоні, серед міфічних альбасанктусів та вітагаудів, простерла руки статуя Третейського Заступника – Сеніса Палкого, недремного опікуна Брокенгарца. Сеніс був виконаний натуралістично: лисий, сивобородий, у дірявій мантії й шпичастих сандаліях на босу ногу.
У простертих руках він тримав кухоль пива та вимірювальну лінійку, демонструючи Овалу Небес безсумнівні досягнення й чесноти підопічних городян.
– Оцінив. На будівлю затрачено приблизно сто двадцять сім тисяч бінарів. Якщо мені пощастить оглянути внутрішню обробку та оздоблення, я зможу сказати значно точніше…
Завваживши, як витяглося обличчя приват-демонолога, скарбівничий щасливо розреготався.
– Здорово я вас купив, еге ж?! Ні, метре, Август Пумпернікель здатний не тільки рахувати гроші! Відчуття прекрасного мені теж притаманне. Досконалість геометричних форм, колірна гама й гармонійність конструкції, підкореної єдиному задумові… Ви праві. Місто варте того, щоб я його оглянув.
Кручек сподівався розстатися зі супутником край площі. Але обидва затрималися біля широченного рекламного щита, всуціль заклеєного афішами.
– Тринадцяті Вальпургіналії: фестиваль інферналів, – уголос прочитав Пумпернікель.
І повернувся до супутника:
– Фестиваль інферналів? Як це розуміти?!
– Ви що, не в курсі? Читайте, тут усе написано.
«МОЯ БОРОТЬБА»
Відкритий симпозіум немертвих
Тема: протидія ловецькій та стримуючій магії. Амулети, обхідні шляхи, використання особливих здібностей. Доповідачі: обер-ігіс Арчимбольдо Ковзало, заслужений упир Никодим Проклятущий, хиткий спектрум Джозеф Невловний та наш таємничий інкогніто під псевдонімом Морок де Безосіб.
Вхід для живих – вільний.
Вихід – за спеціальними запрошеннями.
«ЛЮБИ МЕНЕ, ЯК Я ТЕБЕ!»
Семінар із атрактивної спокуси без афродизіації. Суккубара Алісія Венанда ділиться трьохсотрічним досвідом. Для істот жіночої та близьких до жіночої статі – вхід вільний.
«ТАМ, ЗА ПОВОРОТОМ»
(небезпеки посмертного існування, та як їх уникнути)
Майстер-клас для вампірівпочатківців. Провідна – метресавамп Клотильда Двічінароджена (стаж – 271 рік). Запрошуються некорінні інфернали зі стажем посмерття до 15 років. Вартість участі – пінта «соку» першої свіжості.
«ЗАКРИТЕ ЗАСІДАННЯ КЛУБУ КОРІННИХ»
Тільки для членів клубу.
XIII ВАЛЬПУРГІНАЛІЇ
Підсумки голосування та нагородження переможців за номінаціями:
– Вампір року;
– Інкубус (суккубара) року;
– Подвижник року (за наведення мостів довіри);
– Улюбленець Нижньої Мами;
– Гросмейстер (авторитарним рішенням Комітету Батьків).
Лауреати нагороджуються коштовними артефактами та пам’ятними дипломами фестивалю.
МІЖРАСОВІ ШЛЮБИ: КОНФЛІКТИ Й ШЛЯХИ ЇХНЬОГО ВИРІШЕННЯ
Конструктивний диспут. Практичні рекомендації з підсумків диспуту. Експерт – гомолюпус Кіш Малий із Глухої Пущі.
СВОБОДА ВОЛІ В ПІДНЕСЕНИХ: МІФ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ?
Доповідь: «Активація тонких шарів аури дрейгурів». Дебати й дискусія. Доповідач: Ефраїм Клофелінг, грос-мейстер СВН Чуриха.
ЛЮДИ ТА ДЕМОНИ: НЕЛЕТАЛЬНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
Публічна лекція.
– Це… серйозно? Вони сюди з’їдуться?
Головний скарбівничий Реттії пополотнів. Коли він обернувся до Кручека, в очах парубка на мить сяйнуло надвечірнє сонце, – вкупі з блідістю скарбівничого додавши йому подібності до учасників фестивалю.
– Уже з’їхалися, пане, – із затаєною зловтіхою посміхнувся приват-демонолог. – І якщо упирі, ігиси або, скажімо, спектруми на вулицях при світлі не з’являться, то суккубари, не кажучи вже про гомолюпусів…
Август Пумпернікель зацьковано озирнувся обабіч. У кожному перехожому йому бачився кровожерливий демон.
– А люди? Як же – люди?!
– А що – люди? Ну, з’їдять яку-небудь молочарку чи вип’ють зеленаря, – з удаваною байдужістю кинув Кручек. – Такі інциденти й без будь-яких Вальпургіналій трапляються. З іншого боку, треба ж погані, нежиті й представникам поліморфних рас десь збиратися? Обговорювати невідкладні справи та проблеми? Чому б не в Брокенгарці?
Скарбівничий був уражений широтою поглядів доцента Реттійського Універмагу. Ще більше його налякала перспектива перебування понад три доби в місті, заповненому інкубусами, упирями та «представниками поліморфних рас». Зрозуміло, парубок чудово знав, що на просторах земної тверді існує низка не дуже приємних істот, які мають людей за їжу.
Але істоти ці досі водилися десь далеко, за тридев’ять земель.
Столицю Реттії, де мав щастя мешкати скарбівничий, надійно захищали фортечні стіни, мережа заклять, варта, армія, лейб-гвардія, квізитори Всевидющого Приказу й вігіли Тихого Трибуналу, венатори, ложа Сварливих Магів… Особисто Просперо Кольраун, зрештою! Якщо неприємні істоти когось їли-пили, то Августа Пумпернікеля їхні кулінарні вподобання аж ніяк не стосувалися.
Але тепер він із пронизливою ясністю відчув: небезпека чатує на конкретну особу. Не абстрактний «хтось», ти, дорогий та улюблений, маєш усі шанси урізноманітнити чуже меню.
– А влада?! Курфюрст, магістрат, Колегіум Волхвування? Куди вони дивляться?!
– Гармонія – в доцільності й порядку, – повчально звів палець Кручек, вдало скопіювавши жести та інтонації скарбівничого. – Доцільність безсумнівна: організатори фестивалю платять серйозний внесок у скарбницю Брокенгарца. І в періоди між Вальпургіналіями втримуються від бешкетів у межах міста. А порядку буде дотримано, не сумнівайтеся. Міська варта пильно охороняє учасників фестивалю від зазіхань із боку людей.
